Репродуктивна імунологія

Імунна система (імунітет) захищає наш організм від нападу патогенних мікроорганізмів та шкідливого впливу інших агентів. Однак іноді вона перестає виконувати свою роботу і замість того, щоб бути нашим захисником, обертається проти нас. Порушення роботи імунної системи порушує роботу всього організму і може спричинити імунне безпліддя. Організм жінки може виробляти антитіла, які будуть атакувати її власні яйцеклітини або боротися зі сперматозоїдами її партнера, таким чином запобігаючи заплідненню. Організм чоловіка, який страждає на імунологічне безпліддя, з іншого боку, може виробляти антитіла, які руйнують генетичний матеріал сперматозоїдів, що також призводить до безпліддя.

Незважаючи на імунологічне безпліддя, запліднення можливе. Імунна система не завжди перешкоджає злиттю сперматозоїда з яйцеклітиною. Однак утворений ембріон містить генетичний матеріал матері та батька і тому може бути сприйнятий як чужорідний в матці. У такій ситуації організм жінки починає з ним боротися, і відбувається викидень. Імунологічні розлади можуть порушити як процес запліднення, так і імплантацію вже заплідненого плодового яйця, а також призвести до звичного невиношування вагітності. За оцінками, імунні розлади є причиною приблизно 65-70% втрат вагітності у жінок зі звичним невиношуванням. Цьому сприяють як аутоімунні, так і алоімунні фактори.

Імунне безпліддя – це розлад, який проявляється лише протягом життя. Це означає, що пара може не мати жодних проблем із зачаттям першого разу, але з другою вагітністю вже можуть виникнути труднощі.

Тому всі пари, які:
– вже мають діагноз “безпліддя”
– мали звичні викидні
– часто хворіють на запальні захворювання,повинні відвідати клініку імунології.

Імунне безпліддя – досить складна проблема. Багато різних порушень можуть втручатися в роботу імунної системи і опосередковано викликати імунне безпліддя. Тому аналізи, які необхідно здати, досить численні.

Найважливішими імунологічними дослідженнями, які проводяться в клініці “Gyncentrum“, є

• Імунофенотип периферичної крові – визначає кількість і співвідношення окремих лімфоцитів у крові
• Ген вродженої гіперкоагуляції F2, F5 (фактор V Лейдена + мутація 20210 G-A гена протромбіну мет. ПЛР) – це тест на генетичну схильність до утворення тромбів (вроджена тромбофілія). Це поширена причина імунологічного безпліддя та викиднів.
• Термолабільний варіант MTHFR (визначення поліморфологічного варіанту MTHFR 1298C + визначення термолабільного варіанту MTHFR C 677T) – це генетичний тест на наявність мутацій в гені MTHFR. Вони можуть викликати, серед іншого, гіперкоагуляцію та порушення метаболізму фолієвої кислоти.
• Пакет “Гіперкоагуляція” (ген вродженої гіперкоагуляції F2, F5 (фактор V Лейдена + мутація гена протромбіну 20210 G-A мет. ПЛР) + термолабільний варіант MTHFR ) – цей пакет поєднує в собі тестування на вроджену тромбофілію та тестування гена MTHFR.
• Тестування на поліморфізм APA 1 в гені IGF 2 – цей тест призначений тільки для чоловіків. Наявність цього поліморфізму підвищує ризик невиношування вагітності.
• Мутаціяв гені CFTR (290 мутацій) чоловіче безпліддя (метод ПЛР ) – ці мутації сприяють розвитку муковісцидозу і чоловічого безпліддя.
• Мікроделеції Y-хромосоми – це генетичний тест, який дозволяє з’ясувати, чи ємікроделеції Y-хромосоми причиною погіршення якості чоловічої сперми.
• Азооспермія (метод ПЛР ) – цей тест перевіряє, чи страждає чоловік на азооспермію, тобто відсутність сперматозоїдів у спермі.
• Мутація гена протромбіну 20210 G-A (метод ПЛР) – це генетичний тест на ген, який може сприяти гіперкоагуляції.
• Фактор V Лейдена (мет. ПЛР ) – також інструмент для діагностики схильності до тромбоутворення.
• Мутації муковісцидозу 205 (мет. ПЛР ) – передбачає перевірку наявності у пацієнта муковісцидозу. Це системне захворювання, яке проявляється переважно хронічними бронхолегеневими захворюваннями.
• Вовчаковий антикоагулянт, антикардіоліпінові антитіла (IgG, IgM), антитіла до β2-глікопротеїну I (IgG, IgM), антитіла до фосфатидилсерину (IgG, IgM), антитіла до фосфатидилінозитолу (IgG, IgG,IgM), антитіла до протромбіну (IgG, IgM ) – ці аналізи проводяться для виявлення антифосфоліпідного синдрому, який може призвести до імунного безпліддя та повторних викиднів.
• Наявність блокуючих антитіл (алло MLR ) – відсутність або дефіцит цих антитіл призводить до того, що ембріон сприймається як чужорідний. Як наслідок, імунна система починає з ним боротися і вагітність не може розвиватися.
• Мікроцитотоксичний тест – це тест на наявність у крові жінки антитіл, які борються з лімфоцитами її партнера. Позитивний аналіз означає, що вони, ймовірно, почнуть боротися і з ембріоном.
• KIR – аналізує активність рецепторів, що знаходяться на поверхні імунних клітин в матці.
• Молекулярне тканинне типування (HLA C ) – перевіряє експресію антигенів тканинної сумісності HLA-C. Серед іншого, це визначає, чи вважається ембріон потенційною небезпекою в матці.
• Гомоцистеїн – проводиться для визначення ризику тромботичних захворювань
• ANA1, ANA2, ANA3 – ці три аналізи перевіряють, чи присутні в організмі пацієнта антитіла ANA. Їх наявність свідчить про триваючий аутоімунний процес. У здорових людей тест нічого не покаже.
• Тип люмінесценції антинуклеарних антитіл – тест аналізує тип люмінесценції та титр ANA-антитіл. Це дозволяє краще діагностувати та контролювати аутоімунні захворювання.
• Інгібін В – білковий гормон, який має великий вплив на чоловічу та жіночу фертильність. Тому визначення його концентрації може бути дуже корисним у діагностиці імунологічного безпліддя.
• Каріотип (цитогенетичний аналіз периферичної крові ) – це генетичний тест, який перевіряє набір хромосом пацієнта на їх кількість, структуру або розмір. Хромосомні аномалії можуть впливати на весь організм, включаючи імунну систему. Це може призвести до імунологічного безпліддя.

Після того, як діагноз імунного безпліддя встановлено, можна починати лікування. Найчастіше воно полягає в прийомі препаратів, що змінюють активність імунної системи, які вводяться у вигляді внутрішньовенних інфузій. Парам з імунним безпліддям також рекомендується використовувати методи допоміжних репродуктивних технологій. Одним з них є інсемінація. Це введення в порожнину матки заздалегідь підготовленої сперми. Інсемінацію можна проводити кілька разів. Однак, якщо вона не приносить очікуваних результатів, варто піти далі і скористатися екстракорпоральним заплідненням. Можливо, тоді ви зможете привітати на світ прекрасного малюка. Під час лікування ми рекомендуємо не припиняти спроб зачати дитину природним шляхом. Багатьом парам вдається завагітніти природним шляхом, незважаючи на імунологічне безпліддя.